Shevchenko : Шевченко
| En
| Uk+literal
| En+Uk
Previous
| Next
A pretty girl whom I adored mocked me and laughed, and I had nowhere to turn to, no mother to run to. A nobody, an orphan, there wasn’t anybody who didn’t mock me, but I knew I had a fortune somewhere across the sea. At the end of the world, nobody would know me, so nobody would mock me. It’s easy for the lord’s son. Everyone makes it easy for him. The pretty girl hangs at his side. When I return, I’ll be like him.
Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,— Хоч з гори та в воду! Утопився б молоденький, Щоб не нудить світом; Утопився б,—тяжко жити, А нема де дітись. В того доля ходить полем, Колоски збирає; А моя десь, ледащиця, За морем блукає. Добре тому багатому: Його люди знають; А зо мною зострінуться — Мов недобачають. Багатого губатого Дівчина шанує; Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує. — Чи я ж тобі не вродливий, Чи не в тебе вдався, Чи не люблю тебе щиро, Чи з тебе сміявся? Люби ж собі, моє серце, Люби, кого знаєш, Та не смійся надо мною, Як коли згадаєш. А я піду на край світа . . . На чужій сторонці Найду кращу або згину, Як той лист на сонці. Пішов козак, сумуючи, Нікого не кинув. Шукав долі в чужім полі Та там і загинув. Умираючи, дивився, Де сонечко сяє . . . Тяжко-важко умирати У чужому краю!