Н. Маркевичу by Тарас Шевченко

Бандуристе, орле сизий, Добре тобі, брате, Маєш крила, маєш силу, Є коли літати. Тепер летиш в Україну, Тебе виглядають. Полетів би за тобою, Та хто привітає? Я й тут чужий, одинокий, І на Україні Я сирота, мій голубе, Як і на чужині. Чого ж серце б’ється, рветься? Я там одинокий. Одинокий... А Украйна! А степи широкі! Там повіє буйнесенький, Як брат заговорить, Там в широкім полі воля, Там синєє море Виграває, хвалить Бога, Тугу розганяє, Там могили з буйним вітром В степу розмовляють, Розмовляють сумуючи, Отака їх мова: «Було колись — минулося, Не вернеться знову». Полетів би, послухав би, Заплакав би з ними. Та ба, доля приборкала Меж людьми чужими.

N. Markevich (literal translation of Taras Shevchenko’s poem)

Bandurist, a gray eagle, good for you brother, You have wings, you have strength There is a time to fly. Now you are flying to Ukraine They look at you. I would fly for you But who will congratulate? I’m a stranger here too, lonely, And in Ukraine I am an orphan, my dear, As in a foreign country. Why is the heart beating, tearing? I’m lonely there. Lonely . . . And Ukraine! And the steppes are wide! A riotous one will whore there How the brother will speak There is a wide field of will, There is a blue sea Wins, praises God, Dispels longing There are graves with violent wind They talk in the steppe They talk sadly This is their language: “Once upon a time - passed, Won’t come back again.” I would fly, I would listen I would cry with them. Well, fate has tamed it Between strangers.