The nun’s dream by Tom Sharp

Maryana’s dark eyes don’t shine at night since no candles are lit. In quiet towns, no lantern’s light guides the traveler. Maryana’s long braids run from the mountain to the ocean waves. Her cold white hands hold sheep together sleeping in their sheepfolds. Beauty is hidden in folds of wool— streamlets and hillocks. How could she be barren when the whole country lies under her sheets? She is ever faithful, but with an abiding loneliness and longing for open fields.

Дівичії ночі by Тарас Шевченко

Дівичії ночі Висушили карі очі Дівичії ночі. «Черниця Мар’яна» Розплелася густа коса Аж до пояса, Розкрилися перси-гори — Хвилі серед моря, Засіяли карі очі — Зорі серед ночі, Білі руки простяглися — Так би й обвилися Кругом стану, і в подушку Холодну впилися, Та й заклякли, та й замерли, З плачем рознялися. «Нащо мені коса-краса, Очі голубині, Стан мій гнучий . . . коли нема Вірної дружини? Немає з ким полюбитись, Серцем поділитись . . . Серце моє! Серце моє! Тяжко тобі битись Одинокому. З ким жити, З ким, світе лукавий, Скажи мені . . . Нащо мені Тая слава . . . слава? Я любить, я жити хочу Серцем, не красою! А мені ще й завидують, Гордою і злою Злії люди нарікають, А того й не знають, Що я в серці заховала . . . Нехай нарікають, Гріх їм буде . . . Боже милий, Чому Ти не хочеш Укоротить свої темні, Тяжкі мені ночі! . . . Бо я вдень не одинока — З полем розмовляю, Розмовляю і недолю В полі забуваю, А вночі . . .» Та й оніміла, Сльози полилися . . . Білі руки простяглися, В подушку впилися.