Дівичії ночі by Тарас Шевченко

Дівичії ночі Висушили карі очі Дівичії ночі. «Черниця Мар’яна» Розплелася густа коса Аж до пояса, Розкрилися перси-гори — Хвилі серед моря, Засіяли карі очі — Зорі серед ночі, Білі руки простяглися — Так би й обвилися Кругом стану, і в подушку Холодну впилися, Та й заклякли, та й замерли, З плачем рознялися. «Нащо мені коса-краса, Очі голубині, Стан мій гнучий . . . коли нема Вірної дружини? Немає з ким полюбитись, Серцем поділитись . . . Серце моє! Серце моє! Тяжко тобі битись Одинокому. З ким жити, З ким, світе лукавий, Скажи мені . . . Нащо мені Тая слава . . . слава? Я любить, я жити хочу Серцем, не красою! А мені ще й завидують, Гордою і злою Злії люди нарікають, А того й не знають, Що я в серці заховала . . . Нехай нарікають, Гріх їм буде . . . Боже милий, Чому Ти не хочеш Укоротить свої темні, Тяжкі мені ночі! . . . Бо я вдень не одинока — З полем розмовляю, Розмовляю і недолю В полі забуваю, А вночі . . .» Та й оніміла, Сльози полилися . . . Білі руки простяглися, В подушку впилися.

Girls’ nights (literal translation of Taras Shevchenko’s poem)

Dry brown eyes Girls’ nights. “Nun Maryana” A thick braid unraveled Up to the waist The Persian mountains opened up — Waves in the sea Brown eyes shone — Dawn in the middle of the night White hands stretched out — That’s how they would wrap themselves Around the state, and into the pillow They drank cold, And they cursed, and they froze, We parted with tears. “Why do I need a braid, beauty, Dove’s eyes My condition is flexible . . . when not Faithful wife? There is no one to fall in love with Share your heart . . . My heart! My heart! It’s hard for you to fight Lonely with whom to live With whom, wicked world, Tell me . . . Why me? That glory . . . glory? I love, I want to live With heart, not beauty! And they also envy me Proud and angry Evil people complain And they don’t know that What I hid in my heart . . . Let them complain Their sin will be . . . Dear God, Why don’t you want Shorten your dark ones, My nights are hard! . . . Because I’m not alone during the day — I talk to the field I talk and share I forget in the field And at night . . .” And she was numb, Tears flowed . . . White hands stretched out, They dug into the pillow.