My daughter by Tom Sharp

A man can be forced to leave to be confined where the sun has set, where the mountains are black, where the birds are silent. But the heart stays behind in a dark garden in Kyiv. A dark field falls below the garden, then a dark grove, then mountains. A star rises in the blue sky, and dawn blesses my daughter, she with the brown eyes. Maybe I’ve died; maybe I’m in a coma. Maybe she’s forgotten about me. Maybe everyone has forgotten.

N. N. (Сонце заходить, гори чорніють) by Тарас Шевченко

Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє. Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся . . . і серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває. Чорніє поле, і гай, і гори, На синє небо виходить зоря. Ой зоре! зоре! — і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і на Украйні? Чи очі карі тебе шукають На небі синім? Чи забувають? Коли забули, бодай заснули, Про мою доленьку щоб і не чули.