Shevchenko : Шевченко
| En
| Uk+literal
| En+Uk
Previous
| Next
Shevchenko : Шевченко
| En
| Uk+literal
| En+Uk
Previous
| Next
Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога . . . . . . Уже прокликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся Богу . . . І не знаю, Чого маленькому мені Тойді так приязно молилось, Чого так весело було. Господнє небо, і село, Ягня, здається, веселилось! І сонце гріло, не пекло! Та недовго сонце гріло, Недовго молилось . . . Запекло, почервоніло І рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло, Боже небо голубеє І те помарніло. Поглянув я на ягнята — Не мої ягнята! Обернувся я на хати — Нема в мене хати! Не дав мені Бог нічого! . . І хлинули сльози, Тяжкі сльози! . . А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала, Та й почула, що я плачу. Прийшла, привітала, Утирала мої сльози І поцілувала . . . Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє . . . лани, гаї, сади! . . І ми, жартуючи, погнали Чужі ягнята до води. Бридня! . . А й досі, як згадаю, То серце плаче та болить, Чому Господь не дав дожить Малого віку у тім раю. Умер би, орючи на ниві, Нічого б на світі не знав. Не був би в світі юродивим. Людей і [Бога] не прокляв!
I’m past thirteen. I grazed lambs outside the village. Is that how the sun shone Is something wrong with me? I love it so much, I love it, As if with God . . . . . . Already called to share And I’m in the weeds I pray to God . . . And I don’t know Why little me Then it was praying so kindly, Why was it so much fun? God’s sky, and the village, The lamb seemed to be having fun! And the sun was warm, not hot! But the sun didn’t shine for long, He prayed for a short time. . . It burned, turned red And heaven lit up. As soon as I woke up, I looked: The village turned black God’s sky is blue And that was wasted. I looked at the lambs - Not my lambs! I turned to the house - I don’t have a house! God did not give me anything! . . And tears flowed Heavy tears! . . And the girl By the road itself Not far from me Ploskin chose Yes, she heard that I was crying. Came, greeted She wiped my tears And kissed. . . As if the sun shone, As if everything in the world has become My . . meadows, groves, gardens! . . And we, jokingly, drove away Stranger’s lambs to the water. Dirty! . . And still, as I recall, That heart cries and hurts, Why didn’t God let him live I was young in that paradise. I would die plowing in the field, I would not know anything in the world. I wouldn’t be a fool in the world. I did not curse people and [God]!