Shevchenko : Шевченко
| En
| Uk+literal
| En+Uk
Previous
| Next
Some people couldn’t be tied down. They left their homes and roamed rather than being squeezed and bled dry by the nobility. They grabbed a horse and a sword and put themselves out for hire, to fight Tatars and Turks. They fought bloody rebellions and they survived. Free and proud, they made love in the gardens. We called them free men; others used the Turkic name, козак.
Ще як були ми козаками, А унії не чуть було, Отам-то весело жилось! Братались з вольними ляхами, Пишались вольними степами, В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата. Пишалася синами мати, Синами вольними . . . Росли, Росли сини і веселили Старії скорбнії літа . . . Аж поки іменем Христа Прийшли ксьондзи і запалили Наш тихий рай. І розлили Широке море сльоз і крові, А сирот іменем Христовим Замордували, розп’яли . . . Поникли голови козачі, Неначе стоптана трава, Украйна плаче, стогне-плаче! За головою голова Додолу пада. Кат лютує, А ксьондз скаженим язиком Кричить: «Te Deum! Алілуя! . . .» Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили. Подай же руку козакові І серце чистеє подай! І знову іменем Христовим Ми оновим наш тихий рай.