Shevchenko : Шевченко
| En
| Uk+literal
| En+Uk
Previous
| Next
Shevchenko : Шевченко
| En
| Uk+literal
| En+Uk
Previous
| Next
Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми. То так і я тепер пишу, Папір тілько, чорнило трачу . . . А перш! Єй-богу, не брешу! Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж заплачу. І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну, На неї гляну, подивлюсь, І, мов добро кому зроблю, Так любо серце одпочине. Якби сказать, що не люблю, Що я Украйну забуваю Або лукавих проклинаю За те, що я тепер терплю, Єй-богу, братія, прощаю І милосердому молюсь, Щоб ви лихим чим не згадали. Хоч я вам кривди не робив, Та все-таки меж вами жив, То, може, дещо і осталось.
They say that when a dog gets used to running behind a cart, it will also run behind a sled. That’s how I write now, Only paper, ink is wasted. . . And first! By God, I’m not lying! I will remember what or what I will see I am so moved that I will cry. And it’s like I’ll get over it myself Even for an hour to Ukraine, I’ll look at her, I’ll look And as if I will do good to someone, So the sweet heart will rest. If I say that I don’t love That I forget Ukraine Or I curse the wicked For what I now endure Oh my God, brothers, I’m sorry And I pray to the merciful, So that you don’t remember anything bad. Although I did you no harm, Still, he lived between you, Maybe there is something left.