Пророк by Тарас Шевченко

Неначе праведних дітей, Господь, любя отих людей, Послав на землю їм пророка — Свою любов благовістить! Святую правду возвістить! Неначе наш Дніпро широкий, Слова його лились, текли І в серце падали глибоко! Огнем невидимим пекли Замерзлі душі. Полюбили Того пророка, скрізь ходили За ним і сльози, знай, лили Навчені люди. І лукаві! Господнюю святую славу Розтлили . . . І чужим богам Пожерли жертву! Омерзились! І мужа свята . . . горе вам! На стогнах каменем побили. І праведно Господь великий, Мов на звірей тих лютих, диких, Кайдани повелів кувать, Глибокі тюрми покопать. І, роде лютий і жестокий! Вомісто кроткого пророка . . . Царя вам повелів надать!

Prophet (literal translation of Taras Shevchenko’s poem)

Like righteous children, Lord, love these people, He sent them a prophet on earth — He proclaims his love! He will announce the holy truth! As if our Dnipro is wide, His words poured, flowed And fell deeply into the heart! They burned with invisible fire Frozen souls. Loved That prophet was everywhere For him, tears also flowed, you know Educated people. And cunning! Lord’s holy glory Rotten . . . And to other gods They devoured the victim! Disgusted! And holy man . . . woe to you! They were beaten with a stone while moaning. And righteous is the great Lord, Like those fierce, wild animals, Shackles ordered to be forged, Deep prisons will be dug. And, kind of fierce and cruel! Instead of a meek prophet . . . They ordered a king to give you!