Children by Tom Sharp

I don’t write this for others, but to give myself a little hope. A little hope trickles from my pen onto the white pages. The words are little children who play in the snow and laugh at nothing. Their father nods; their mother smiles. These are hard times but they are ending. This is not a cold field in a foreign landscape, but my own country. After a while, black straws appear above the snow. The snow melts, revealing brown earth. Cold water seeps toward the Dnipro.

Не для людей, тієї слави by Тарас Шевченко

Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! Мені легшає в неволі, Як я їх складаю, З-за Дніпра мов далекого Слова прилітають. І стеляться на папері, Плачучи, сміючись, Мов ті діти. І радують Одиноку душу Убогую. Любо мені. Любо мені з ними, Мов батькові багатому З дітками малими. І радий я, і веселий, І Бога благаю, Щоб не приспав моїх діток В далекому краю. Нехай летять додомоньку Легенькії діти Та розкажуть, як то тяжко Було їм на світі. І в сім’ї веселій тихо Дітей привітають, І сивою головою Батько покиває. Мати скаже: бодай тії Діти не родились. А дівчина подумає: Я їх полюбила.